Наш капеланський підрозділ разом із помісною церквою "Євангеліє Благодаті Божої" провів особливий захід для військових, які перебувають на відновленні після важких бойових дій. Цей день став для нас усіх справжнім святом віри, надії та любові, де кожен учасник зміг відчути підтримку і турботу.

Ми приїхали на місце з усім необхідним — апаратурою, музичними інструментами, і, головне, з серцями, сповненими бажання підтримати наших захисників. Кожен із нас розумів, наскільки важливо в цей момент принести частинку світла і тепла тим, хто щодня жертвує своїм життям заради нашої свободи.

Захід розпочався з музики. Наша команда виконувала пісні, що лунали надто добре знайомими мелодіями, але водночас звучали якось по-новому — щирі, глибокі, сповнені надії. Військові, сидячи в залі, слухали, а хтось навіть підспівував, відчуваючи, як музика знімає втому і напругу, хоча б на мить повертаючи відчуття спокою.

Після музичного виступу ми перейшли до молитви. Молилися за кожного з них, за їхні сім'ї, за їхню силу і стійкість. Наші молитви були простими, але йшли від самого серця. Ми просили Бога зміцнити їх, надати їм мужності й відновити їхні сили. Для багатьох це було важливе нагадування, що вони не самі у своїй боротьбі, що є хтось, хто молиться за них, навіть коли вони далеко від дому.

Потім ми поділилися словом про Божу любов. Ми говорили про те, що Бог завжди поруч, навіть у найтемніші часи. Його любов незмінна і завжди готова підтримати, підняти і дати новий сенс. Це було послання, яке знайшло відгук у багатьох серцях, бо у війні легко втратити віру і надію, але ми прийшли, щоб нагадати, що справжня надія ніколи не зникає.

Після закінчення офіційної частини заходу ми залишилися на довгий час спілкування. Кожен із нас знайшов свого співрозмовника серед військових, ділився своїми думками, слухав історії, сповнені героїзму, болю і надії. Це спілкування стало важливою частиною нашої місії, бо іноді проста розмова може дати більше, ніж будь-які слова.

Цей день ми залишили у своїй пам’яті як один із найцінніших моментів нашого служіння. Ми бачили, як за допомогою музики, молитви і простого людського тепла можна зробити великий внесок у життя тих, хто на передовій. Військові залишилися з новими силами, а ми — з усвідомленням того, що робимо важливу справу.