Завершилася чергова капеланська ротація у військово-польовому шпиталі в прифронтовій зоні.

Війна стає дедалі кривавішою та безжальнішою. На передовій перемелюється все — те, що рухається, і що не рухається.

Населений пункт, у якому ми служимо, ворог буквально "розбирає" КАБами і дронами. Жодного дня і ночі без обстрілів.

Повідомляється, що на фронті зафіксовано спалах смертельної інфекції: хвороба часів Першої світової війни, (в The Telegraph є хороша стаття про це).

Через удари дронів евакуація поранених часто затягується, і медики фіксують спалахи газової гангрени — страшної інфекції, що роз’їдає м’язи й убиває людину.

У серцях наших воїнів накопичилася велика втома, біль і безліч запитань — до Бога, до людей, до життя. Як ніколи, вони потребують сьогодні надії, духовної підтримки, щирої молитви й тепла людської присутності. Ще раз переконуємося в критичності Капеланської служби в таких місцях.

Щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї ротації, допоміг і підтримав.

Окрема подяка нашим дорогим ґаздинькам за смачну випічку, смаколики та любов, вкладену у кожну передачу.

Бути поруч із пораненим воїном, слухати його біль і серце — це набагато важливіше й справжніше, ніж слухати нарікання у тилу про «втому від теми війни».

Хочеться інколи запитати: "справді втомилися? Що ж... Спробуйте поїхати в шпиталь, чи на фронт. Про втому більше не захочеться говорити".