З 2023 року капелани нашої спільноти працюють в стабілізаційних пунктах, військових госпіталях та лікарнях. Ці місця є особливими з огляду на те, що хоч фізично солдат може пройти лікування і відпочити, його розумом і душею все ще володіють жахи війни, почуття провини, часто розпач, пригнічення і страх. Жоден медичний засіб не зможе проникнути в глибину суті людської природи. Але це під силу Богові. Роль капелана стає критичною і часто вирішальною в подальшій долі пораненого бійця, і саме через присутність капелана Бог підтверджує незбагненну цінність солдата як особистості і розкриває Свій план відкуплення і вічного життя.
Особливість цієї обставини полягає також в тому, що в клінічних умовах не завжди діють звиклі церковні практики. Часто не потрібні слова — тільки присутність, автентична любов, глибока пошана, співстраждання і безкінечна молитва. А часом, потрібно лише подати солдату філіжанку кави, або склянку води, чи зробити канапку. Здається, не виглядає дуже «духовно». Але заповідь Ісуса, де в прикладі ролі є Його Власна Особа, звучить ясно: «Я був голодним, і ви почастували Мене. Був спраглим — ви дали Мені пити»...
Перебування капелана в госпіталі передає бійцям глибоке розуміння їхньої особистої цінності — і не тільки через те, що вони обрали такий важкий шлях, а насамперед тому, що кожен з них незбагненно цінним є в Божих очах. Капелан, своїм служінням, передає послання солдату від Бога: «Я назвав тебе по імені твоєму... Ти — Мій».
«Я назвав тебе по імені твоєму. Ти — Мій»
